Вона з тієї когорти людей, для яких новий рік розпочинається 1 вересня. У її годині – 45 хвилин напруженої праці розуму й душі, а 15 – для щирого спілкування. У її роботі спостерігається циклічність – кожного року вона знову в новому класі. У її очах – надзвичайно велика любов до дітей. А в голові думок – як у небі зірок, і всі про те, як учити і чому учити, як запалити в очах дітей вогник інтересу до знань, бажання добре й наполегливо вчитися. Та ще багато безліч «як», але всі вони стосуються дітей.

       Школа для неї – рідна домівка, кожна дитина – неоціненний скарб. А найголовнішим своїм завданням вона вбачає пошук у кожному учневі хоч частки таланту.

      На уроках вона намагається зрозуміти кожного учня, наче досвідчений диригент, керувати самостійною діяльністю всіх учнів класу, підводити до креативного вирішення поставлених проблем.

Не вміє вона працювати за шаблоном, завжди прагне внести у свою роботу нове, оригінальне, запозичуючи щось нове й цікаве з досвіду роботи вчителів – новаторів. Але ніколи не копіює їх сліпо й бездумно, розуміє, що в неї інший клас, інші учні, та й сама вона – інша людина.

       А яке в неї почуття гумору! На неї просто не можна ображатися! Спостерігаючи за нею під час уроку, мимоволі ловиш себе на думці, що їй підвладні всі учні: вона їх бачить, чує, навіть якщо щось пише на дошці. За її волею та бажанням на уроках відбуваються справжні дива: учні жартома і гаючись пробираються крізь нетрі української граматики, а на уроках української літератури поринають у світ фантазії чи далекого минулого.

       Вона знає не тільки українську мову та літературу. Вона – наче справжня енциклопедія. Сама досконало освоїла комп’ютер, відмінно складає цікаві презентації, у неї є свій сайт в Інтернеті.

      Мова її – жива, емоційна, але в той же час – прониклива й задушевна. Свою увагу на уроці вона зосереджує не стільки на змістові й формі викладу матеріалу, скільки на здатності кожного учня продуктивно працювати. Вона може оперативно оцінити ситуацію і вибрати найбільш оптимальну лінію поведінки, що ґрунтується на правильному передбаченні та оцінці наслідків власних дій.

      Стосунки з учнями в неї збудовано на основі співпраці, взаємоповаги та щирої любові, до якої не залишається байдужим жодне дитяче серце. У своїй організаторській діяльності намагається з розрізненої маси учнів створити справжній колектив, який об’єднує спільною метою. Та при цьому вміє проявляти гнучкість своєї поведінки в стосунках з дітьми, у застосуванні засобів впливу, залежно від ситуації чи психологічного стану учнів. У її стосунках з учнями панує атмосфера щирості й довіри, серйозності, що допускає жарт, справедливості, а не прискіпливості, доброти.

       Вона – Ірина Вікторівна Слоква, учитель української мови та літератури Кременчуцької загальноосвітньої школи № 1, - щира, уважна, вимоглива до себе  та інших, порядна й повністю захоплена педагогічною діяльністю людина.