Педагогічне кредо

 Учитись важко, а учить ще важче.

Але не мусиш зупинятись ти.

Як дітям віддаси усе найкраще,

То й сам сягнеш нової висоти.

                        М. Сингаївський

          Чесно кажучи,  я завжди знала, що стану педагогом. У дитинстві мріяла стояти біля дошки й відкривати дітям нові горизонти, нові перспективи. Уже в першому класі я точно знала, якій професії присвячу своє життя. Мені шалено хотілося скоріше стати дорослою, отримати спеціальність і повернутися в школу. І ось моя мрія здійснилася, втілилися в життя всі мої дитячі «уроки».

           Прийшовши до школи, я зрозуміла, що ще не отримувала такого задоволення від життя. Школа – найдивніша країна,  де кожен день не схожий не попередній, де кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися й витрачати час на порожнє, де весь час треба стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати свою енергію, знання, уміння. Тому в цій країні уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобріші, найцікавіші й найдивніші люди. І називають їх учителями. Якщо перестав дивувати - здавайся. Здавай свої речі в музей і йди на відпочинок. У цій країні ти вже нікому не потрібен. Адже це - особлива країна. Це - школа.

         Я розумію, що школі сьогодні живеться важко. Вона відображає й несе в собі всі проблеми нашого суспільства. Може, хтось скаже, що сьогодні високі ідеали нікому не потрібні. Але я не можу з цим погодитися. Щоб стати особистістю, треба пам'ятати про моральні традиції, сформовані нашими предками. «Не хлібом єдиним живе людина», - говорить народна мудрість. Тому в сучасному світі треба допомогти кожній дитині знайти своє «Я», впевненість у собі.

          Ось уже двадцятий рік я працюю в школі з дітьми. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, впевнено ступаючи на шлях педагогічного пошуку, розумію, що потрібно багато чого зробити. Потрібно багато чого знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники. У  цьому розмаїтті точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Весь час, завжди, скрізь. І мені подобається вчитися.

        У моєму розумінні вчитель – людина, яка  постійно перебуває в пошуку, ставить цілі, досягає результату. Коли весь час здається, що щось можна змінити, покращити. І знову пошуки, переживання, безсонні ночі. Я так і живу відтоді, як прийшла в школу. І в моїй свідомості поступово вимальовується модель значущих якостей вчителя.

       У перші роки роботи з дітьми для мене було дивно, чому діти не розуміють мене, коли все так елементарно просто і зрозуміло. Це нам, дорослим, зрозуміло, а їм ні. Цей урок я засвоїла не відразу. Тому вважаю, що справжній учитель – це той, хто здатний спуститися з висот своїх знань до незнання учня й разом з ним здійснити сходження. Це стало першим принципом, яким я ще й досі керуюся у своїй педагогічній діяльності.

         Приходячи на урок, та й просто спілкуючись з дітьми, я розкриваю їм свою систему цінностей, ставлення до всього, що відбувається навколо, несу їм те, що цікаво мені. І це має бути щиро. Будь-яка фальш буде помічена і здатна розчарувати, поранити дитячі  душі. Бути чесною, щирою - другий мій принцип.

         Наступний принцип - це принцип організації системи цінностей-ідеалів, звернених в моральні орієнтири виховання: добро, особистість, свобода, любов, творчість, через сприйняття яких формується духовна культура людини.

          Моя роль полягає в тому, щоб сприяти розвитку здатності дитини усвідомлювати себе особистістю у взаєминах з іншими людьми і світом в цілому, осмислювати свої дії, прогнозувати й оцінювати свої результати, розвивати самостійність, ініціативу, творчий потенціал. Створення умов для реалізації індивідуальних здібностей кожної дитини - четвертий принцип комфортності навчання та виховання.

         Уміння захопити учнів своїм предметом, як мені здається, і є педагогічна майстерність, до якої ми всі прагнемо. Це п'ятий принцип моєї педагогічної філософії.

         Шостий принцип - формування стійкої мотивації дитини до розвитку. Учневі цікаве все те, що зачіпає його чуттєво-емоційну сферу, викликає тривогу, хвилювання й переживання.

         Сьомий принцип - співробітництво. Учитель не нав'язує учневі єдино правильне рішення в тій чи іншій ситуації, а дає можливість дитині самій пробувати, будучи не «над ним», а «поряд з ним».

         Такі мої основні принципи, якими я керуюся у своїй роботі. Серед них немає більш-менш важливих, головних і другорядних. Вони взаємодіють, і кожен із них є окремою ланкою єдиної системи виховання і навчання.

        Такі мої педагогічні аксіоми. Я переконана, що майстерність учителя не випадкова удача, не щаслива знахідка, а систематичний, кропіткий пошук і праця, часто буденна, інколи наповнена тривожними роздумами, але частіше -   відкриттями та знахідками.

        Моє покликання - бути УЧИТЕЛЕМ!